В зажурі заплакані осені очі,
Засипані листом стежини холодної ночі.
Геть зівяли пелюстки у вишневої мальви,
Пише осінь величні картини,накладаючи золота барви.
На пожовклім листку від дощу заблистіла сльозина,
Янтарем дорогим загорілась в долині шипшина.
Не вміщає мій зір всю побачену жовту красу...
Боже мій,як не скласти подяку Тобі в цю пору?!
Як не скласти хвалу тим Невтомним Рукам за чудові малюнки,
За заповненні ниви зерном,за плодові осінні дарунки.
Боже мій,як не стати за щедрість Твою навколішки,
І від серця принести подяку в молитві хоч трішки.
Вітер пісню прощальну шепоче в садочку,
Осінь золотом пише на пожовклім листочку.
В кожну гілку багрянцем вдихне,всю травинку розпише,
Під картиною авторство небо імя Великого Бога підпише.
Прочитано 6216 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 4,8
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Драматургия : Пятидесятничество и Харизматия. (Гл.8) - Под вдохновением творчества Фёдора Капиноса и иже с ним, при его молитовной поддержке.
Еже ли кому не понравится, начните травить сей способ "творчества"
с моего вдохновителя.
И так, по вышеприведённому примеру и по воле Божией, в "соавторстве" с благословенным Г. Ф. Pендал, продлжаем творчесто...
